Наша - мова ЄДНАННЯ або Щастя бути… СОБОЮ! (Як євроклубівці гімназії імені Дмитра Бахматюка з Калуша Міжнародний день мови вшановували)

лютого 21, 2019

Наша - мова ЄДНАННЯ або Щастя бути… СОБОЮ! (Як євроклубівці гімназії імені Дмитра Бахматюка з Калуша Міжнародний день мови вшановували)

У Міжнародний день рідної мови нами було представлено тему вічну – розуміння себе в в собі й у світі – театральну композицію «Бути собою – круто!» за мотивами п’єси Марійки Підгірянки «В чужому пір’ю», обрамлену піснеспівом нашої славетної краянки Костянтини Малицької із вкрапленням народного мелосу – гаївки «Синичка».

До того ж представили проектні напрацювання «Євроклубу» гімназії за різні роки в різних джерелах: Інтернеті, друковані, сценічні. Бо ж нещодавно повернулися з нової миророзпросторювальної мандрівки у рамках 22-го фестивалю театральних гуртів «Z odra na oder» («Від сцени до сцени») у Словенії під егідою ЮНЕСКО удруге гімназисти у співпраці з Калуським міськрайонним відділенням Української бібліотечної асоціації та своїми друзями-костополянами з Рівненщини реалізували спільний культурологічно-себетворчий проект «Щастя – БУТИ!».

Мета словенського проекту й нашого візиту до Марібора – не лише ознайомлення з театральною культурою учасників проекту, а й популяризація її через власну відчуттєвість сценічної гри, щоб кращедізнатися про різні культури, мови й спопуляризувати своє. А ще подружитися з представниками інших народів для того, щоб відчути безпосередню взаємність і підтримку не лише в сьогочассі, й у майбутньому, з розумінням і повагою ставитися до різноманіття представників різних держав і культур, глибше дізнатися про інші традиції й культури – «з середини».

Учнів і їхніх наставників з Калуша й Костополя кілька років поспіль єднає Міжнародна літня школа лідерів Батьківщинознавства «Орлиний дух Карпат: англомовний скринінг». Там разом вони вимріяли й цьогорічну програму міжнародного проекту. Спільно обміркували й майбутню діяльність. Через те корисно, насичено й неповторно провели кілька днів у закордонні.

Бути собою – щастя. Відчули це одразу ж під час по-домашньому затишної зустрічі в національній оазі – Центрі української культури в Будапешті з його працівниками та президентом Державного самоврядування українців Угорщини паном Юрієм Кравченком, яку Калуському міськрайонному відділенню Української бібліотечної асоціації Івано-Франківщини за дорученням Надзвичайного й Повноважного Посла України в Угорщині пані Люби Непоп допоміг зорганізувати Перший секретар українського дипломатичного корпусу пан Іван Лукачук. На ній почули про громадсько-культурні надбання наших закордонних кревників, представили власні проектні надбання. А головне – віднайшли панно із зображенням українського герба-тризуба роботи людини з надзвичайною харизмою – Ірини Сохацької, легенди Калуша, почесної мешканки, багаторічної голови Калуської філії Союзу українок, почули, про те, що тут зчаста тішить угорських українців вокальний гурт «Ліра», пам’ятають спів випускниці гімназії Соломії Жекало, у кінці лютого на фестивалі «Дні української культури в Угорщині» очікують на участь уродженця села Голинь Володимира Гонського, заслуженого діяча мистецтв України. Шарму завершення того дня додала вечеря від пана Юрія в ресторані української кухні «UKRÁN UDVAR Étterem», улюбленому місці естетичної та гастрономічної насолоди дипломатів різних країн.

До того ж, нас і всіх учасників цього міжнародного мистецького душезлеття привітали Перший та Третій секретарі Посольства України в Республіці Словенії Андрій Бороденков та Олександра Янушевська, які, попри величезну зайнятість, прибули зі столиці Словенії Любляни. Організатори проекту були захоплені такою увагою українських миротворців і публікацією схвального відгуку на своїй сторінці у Фейсбуці та на сайті амбасади й Міністерства закордонних справ України (Сьогодні до приміщення Державного самоврядування українців Угорщини-по дорозі до Словеччини-завітали гості із Калуша, учасники міжнародних літніх мовних таборів / Ma, Szlovéniába tartva vendégek leptek meg bennünket Kalusból, akik nemzetközi nyári nyelvtáborok keretében évente számos európai országba látogatnak el [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
https://www.facebook.com/ukrajinci.hu/__tn__=kCR&eid=ARBQnrrsbigAzwuxEBfBIBsDrVrj6afNWRxusafr1IUo_bZlDBwHEEuZN2HyTjA1TqgqNtQqFfgNBFn&hc_ref=ARTgCCXmWdso8EjEdECBWaZHrr8bX0X0j9ubVU_LhZXsi6v7gHmfcs_1LEn_Kk&fref=nf&__xts__[0]=68.ARCDR0qMrqpYgdk4v4yN_M1f1lt0wuvmNo2Ksb2ZqG4B491arpsVSjHSjPGxsK92K3mbfe9hjnFqII6cWQ1h74qiJwWxG_l9eyUcs_geAAPEHbhi6TBxWJO2kdD2nwIyS4xZAQQNGDdxwwusX1gBzSfyfEz_a2TcxlmsuHaLqvt_qorezK-xH0Q1xrfQs2hNzAuMwdTtACDjZ1nsp6MaSSPNm5vLyWQWBTSbMITMsYR7y2I8rqRyH3hDvUHviYc-qfjaFlSNWrh36-Y7ILv9DBcR9AirXj8AYEONN2yvPcB25fwn4lDS_YdAYjMJWoCfNUJFudlWhnAqVzzq4by1RTDdg).

На зворотньому шляху учасники проекту здійснили екскурсію-експедицію містом Папа в Угорщині, приурочену 205-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Чому саме тут?.. Бо в Папі витає дух славетного ідейного побратима Кобзаря – Шандора Петефі. 3роблене цими двома національними геніями упродовж їхнього короткого життя вражає своєю кількістю і якістю.

"Шевченко і його угорський побратим по перу однаково добре рухались в усіх напрямках поезії – романтизмі, ліриці, сатирі, водночас відчуваючи, що велика поезія є своєрідним детектором суспільства (від латинського слова “детеґо”, тобто виявляю), своєї епохи, і тому поет не може уникнути відповідей на щоденні конкретно-історичні питання. Молодий Петефі також не стоїть осторонь подій. Тоді як волелюбний Шевченко зближається у 1846 році з членами товариства “Кирило-Мефодіївське братство”, які сповідували ідеї самостійної держави для росіян, українців, білорусів, поляків, чехів, сербів, словенців, болгар, Петефі теж пристає до революційних угорських течій, які захоплюють молодечі осередки в розбурханому Пешті. Саме тут, в колах угорської молоді, найвиразніше проступає потреба у свободі й незалежності для Угорщини. Волелюбні ідеї полонили Європу від Парижа до далекого російського Єкатеринбурга, і їх підхоплюють ті, про кого з часом напише соратник Петефі граф Мор Йокаї. Він, зокрема, відзначав, що вирішити завдання, які постали на той час перед нацією, було під силу лише напівбогам і угорські матері народили таких напівбогів. Порівняння Йокаі, гадаємо, у такій же мірі буде справедливим і до патріотів України, які також прагнули кращої долі для свого народу. За те, що вони насмілилися проголосити свої погляди і мали мужність їх відстоювати – угорці у запеклій і кривавій борні з австрійцями і військами російського царя Миколи І, українці, поширюючи слово свободи серед свого народу, – на них з усією жорстокістю накинувся весь апарат австрійського і російського самовладдя. Цих молодих людей чекали братські могили, доля політичних вигнанців і сибірські заслання. Але це їх вже не могло спинити.

1846 року, за три роки до смерті, 23-літній Петефі написав такого вірша (наведу його вільний переклад на українську мову, - Авт.): “Любов і свобода – це все, що мені потрібно! Любов ціною смерті я здобути готовий, за вольність я пожертвую тобою, любове!”

Цей куплет перекладено більш ніж на сто мов. Знамениті шевченківські рядки з поеми “Кавказ” на цю тему також зазнали численних іноземних перекладів. Пам’ятаєте:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля,

I неситий не виоре

На дні моря поле.

На угорській мові у перекладі грека-католицького священика Мукачівської Єпархії Миколи Матея, який помер на початку ХХ ст., ці рядки Кобзаря звучать так:

Mert szabadsбgunk, mint a lйlek:

Oh, meg nem hal soha, az йlet!

A telhetetlen cбr pedig

Nem szánt mezőt a tengeren.

На жаль, як писав німецький поет і філософ Фрідріх Шиллер, лампада генія згорає швидше лампади життя. Втім, думається, тьмяного світла каганця щодо цих двох постатей буде явно

замало. Тут доречним буде говорити про спалах комети, яка швидко мчить в безвісти чорного небозводу і освітлює шлях сучасних і прийдешніх поколінь. Як бувають світила першої величини, так, очевидно, справедливим буде вести розмову про поезію найвищого ґатунку, яка розсуває культурні межі власної країни до справді вселенських горизонтів" (Василь Плоскіна. СВОБОДА ЯК НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ ПОЕЗІЇ ПЕТЕФІ Й ШЕВЧЕНКА [Електронна версія]. - Режим доступу: http://arhiv.ukrajinci.hu/arhiv/hrom_51_ua/hromada_ua/kultura/poezija.htm).
А ще місто Папа має те ж місто-побратим у Польщі, що й Калуш - Горліце.

Було відчуття, що на деяких шляхах-дорогах залишилися сліди вояка-літературознавця Миколи Євшана (Федюшки) з Войнилова, цьогорічного 130-річного ювілянта, який був поранений у бою біля річки Ізонцо. У жовтні – листопаді позаминулого року європейська спільнота споминала одну з драматичних сторінок історії Першої світової війни – 100-річчя битви при Капоретто, або ж 12-ї битви при Ізонцо. У Словенії річка називається Соча. Протікає по території Словенії та Італії і впадає в Трієстську затоку Адріатичного моря. Її називають «смарагдовою красунею» через незвичний відтінок води. Але 100 років тому Ізонцо мала інший колір – бруду і крові – через запеклі бої, в яких загинуло 350 тисяч солдатів австро-угорської, німецької та італійської армій. Маємо надію, що надалі й там побуваємо.