Марта Прокоп*юк. "Весняне диво". Віршований етюд
...Тихо народжується і поринає у щодення світ див... Воскрес маленький ліс і оживив ніжних і злючих Дітей своїх-звірят. Весна усе розфарбувала ніжними кольорами
З великої палітри див. ...І зник, просто зник. Знищила людина цю красу І втішається фантиково, не задумується, Що вона зробила І хоче ширпотребних блискавиць
І ще, і ще, і до нескінченності...
Оці дерева, оці незламні духи - Мавки, русалоньки захищають їх, І слава Богу... Розпустила свої незламні ручки І листячко - Він воскрес! Яке незламне диво породила вона, Природа... Літають пташки, втішають моє око... Але людини споживацький стиль не зупиняється І знищує усе живе, І не задумається... Спить, і спить, і спить, Коли весняне диво оживилося...
З великої палітри див. ...І зник, просто зник. Знищила людина цю красу І втішається фантиково, не задумується, Що вона зробила І хоче ширпотребних блискавиць
І ще, і ще, і до нескінченності...
Оці дерева, оці незламні духи - Мавки, русалоньки захищають їх, І слава Богу... Розпустила свої незламні ручки І листячко - Він воскрес! Яке незламне диво породила вона, Природа... Літають пташки, втішають моє око... Але людини споживацький стиль не зупиняється І знищує усе живе, І не задумається... Спить, і спить, і спить, Коли весняне диво оживилося...
Коментарі
Дописати коментар