Метеликом тріпоче Ваша душенька, МАМО-О-О...

Оприявлення душі засвітньої... світлої, ніжнотрепетної... ОСОНЦЕНОЇ ЖИТТЄДОСВІТКАМИ ДОБРІННЯ... Легкокрилої...

Сьогодні, МАМО, річниця Вашого БОГООБІТОВАННЯ... В Саду-Райочку... Ви полинули... Болісно-ніжно... Тихо-розкішно... Так, як вдавалося й при житті туземному лише Вам: УСЕПРОЩЕНО й УСЕПРОЩЕННО... Тамуючи фізичний біль розкішшю ДУШЕТРЕПЕТАННЯ й ЛЮБОМУДРОСТІ... Здавалося, на крихту земного чекання застиг вічнолетний часоплин... Застигла надривна тиша... Душенька переходила межу земномарнотності й ВІЧНОСИЛЛЯ... Ваш мовчазний зойк заколисав-запаморочив наші болісні схлипувально-надривні голосіння-ридання - заклямбрував... стиснув у кулаці вічновтраття й вічнопам'ятливості... ЛЮБОВЕБАНУВАННЯМ... за справжністю, безпритульно-натхненною добрістю... ПРОСТОВЕЛИЧНОЮ...

Молитовно тріпотіли уста наші поминальною благальністю роковинною... Болем звивалося полум'я свічі... А їм  у вікні унісонно осонценням післятуманним - метеликом Ваша тендітна душенька...
                    Щасливилась?..
                                                Дай, Боже...