ПРОСЛАВНЕ СЛОВОКВІТТЯ ЖІНОЦТВУ митців Калущини (Олесь БАБІЙ, Юрій ІЗДРИК)

Молитовна ода жіноцтву Олеся Бабія дише сьогочасністю. Здається, душеустами митця унісонно  співають “гімн вічному жіночому” душі ІСТИННИХ чоловіків і нині. Хоча не є таємницею й те, що ставлення до жінки багатьма вимірюється “вічними” трьома “К”: кухня, колиска, копійка (часто-густо заробітчанська), що замінила усталене слово “церква” (нім. — Kirche).  Олесева величальна ЖІНОЦТВУ є як ніколи на часі. Вона — своєрідний вихлюп-концентрант великої любові до жіноцтва у багатьох Його, письменника-краянина, січового стрільця, викладача літератури, письменника-емігранта, митця-самородка, ліричних, ліро-епічних та прозових творах:

"Ціла моя душа змінилася в гарфу, що співає гімн вічному жіночому…

Жінко! В твою душу вклав Бог силу сонця всетворчого, що опромінює найтемніші й найхолодніші пропасті й безодні, куди блукає людство…

Жінко! У твоїй душі сила сонця, що несе життя там, де лише смерть бажала б панувати…

Жінко, навіть тоді, коли ти впадаєш у бруд і пил зіпсуття, зберігаєш у душі стільки краси, добра, святості, що все ж нагадуєш сонце, яке хоч зайде за хмари, хоч покрите плямами, то все ж дарує світу життя, ясність і красу…

Жінко! Якщо людство не має потонути в багнах злоби, ненависті, крові, то на ясні верхів’я, на ясні дороги виведе людство лише твоя доброта.

Жінко! Будь благословенна!"

http://visti-kalush.com.ua/articles/category/agriculture/2012/03/23/4510/view

Ніхто з митців-калушан у прозі так трепетно, так піднесено, так глибоко-правдиво, по-лицарськи набожно не описав жінку, як середнянин Олесь Бабій у повісті “Дві сестри”, яка вперше побачила світ у часописі “Сад” ще 1936 року (у незалежній Україні з’явилася друком у другому томі за 1997 рік у збірнику “Скрипторій історичної прози” львівського історико-літературного журналу “Літопис червоної калини”). 

 

Постмодерний митеь-калушець Юрій Іздрик, сучасний український поет, прозаїк і культуролог, у своєму жінкопрославному солоспіві "Я жив би з тобою на дикому острові" -  піднесений навіть у своїй словоформній простакуватобуденності...

я жив би з тобою на дикому острові
чи в затінку кришталевої люстри
бо жити з тобою — нормально і просто
й життя не минає пусто

і ранок завжди обіцяє зустріч
а вечір завжди натякає на більше
і в мозку на смітниках і пустищах
цвітуть і буяють вірші

густішає чай і вариться кава
контрольні дві сигарети
все співпадаює цілком нелукаво —
знаки предмети прикмети

все випадає зі схем і матриць
і йде за козиром козир
ми виграємо найважчу з партій 
і переходимо в прозу

і проживаєм життя словами
буквами числами фразами
нуль розділових знаків між нами —
ми завше пишемось разом
https://vsiknygy.net.ua/neformat/51770/

 Кому замало цього прославного словоквіття жіноцтву чоловічого дуету калушан Олеся Бабія та Юрія Іздрика, дивозорів Олега Шупляка (український художник, чиї роботи знаходяться у колекціях: Національного музею Тараса Шевченка у Києві, міністерства культури України, Наукового центру Онтаріо (Канада), міжнародного Фонду "Культурне надбання" (Санкт Петербург), а також у приватних колекціях багатьох країн світу. Велику популярність серед українців здобув завдяки своїй серії робіт "Двозори" - картини-ілюзії з подвійним сенсом. Заслужений художник України (2017), член Національної спілку художників України (2000)), переходіть на онлайнпортал любовно-еротичної лірики "Дотик словом" чи на "Bookmarin: коли книжки стають життям" ("Секунди не мають виміру: пронизливі вірші Юрія Іздрика") за покликаннями:  

http://dotyk.in.ua/izdryk1.html 
https://bookmarin.com/uk/virshi-yuriya-izdrika/
http://mrolik.arts.in.ua/gallery/w/510740/

ЩАСТИНАТХНЕННІЙТЕ!