Громадянська відповідальність



Свідомими громадянами не народжуються, а стають ними у процесі освіти та виховання. До того ж, одним із найбільших викликів сучасної школи є створення демократичного середовища для навчання й виховання дітей на основі цінностей демократії і прав людини. У своїй роботі  ми опираємося на концепцію «Нової української школи» та рекомендації Ради Європи у сфері освіти для демократичного громадянства і прав людини.
Міністерство освіти і науки України проводить масштабні реформи загальної середньої освіти. Оновлення навчальних програм для 5–9 класів відбулося на основі чинного Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (2011) та широкого обговорення чинних програм, до якого було залучено вчителів, науковців та методистів. Зміни до програми з української літератури – це база для поступового переходу на принципи демократичного навчання, передбачені концепцією «Нової української школи».
Для формування ключових компетентностей під час навчально-виховного процесу було виділено низку наскрізних змістових ліній, зокрема «громадянську відповідальність», яка покликана сприяти формуванню відповідального громадянина, що поважає права людини, вміє критично мислити, розуміє особисту відповідальність за долю держави, народу, а також розуміє важливість громадянської участі у процесі вирішення різноманітних проблем особистісного характеру, місцевої громади, здатна поважати й захищати право кожного бути собою.
Набуття людиною громадянської компетентності триває протягом усього життя й залежить від цілої низки факторів екзистенційно-вольового, суспільно-політичного та правового характеру. Саме правове суспільство створює необхідні передумови для розвитку громадянської компетентності та громадянської відповідальності особистості [15]. 
Громадянська освіта розглядається як гуманітарна технологія, встановлюються її концептуальні засади та «необхідні утопії» – «громадянське суспільство» й «відкрите суспільство», які підтримують парадигму прав людини і зміну уявлень про сучасне призначення держави. Термін «громадянська освіта» є калькою з англійського терміну «civic (democratic) education», який вживається для позначення поняття сучасної міжнародної інтегративної педагогічної технології формування громадянських чеснот населення, передусім молоді. В українській освіті розпочався процес асиміляції ідей і технологій громадянської освіти, розроблених переважно у країнах усталеної демократії, але водночас у вітчизняній літературі триває дискусія щодо її форм, методів, змісту.
          Сьогодні вже не існує небезпеки, яка б спричинилася до того, щоб заполонити вітчизняну освіту концепціями громадянської освіти, відпрацьованими в західній політичній науці, педагогіці й філософії, бо на сьогодні вітчизняна педагогіка має можливість публічного обговорення напрацювань робочої групи МОНУ, адже з’явилася можливість винайти  свій «політологічно-педагогічний велосипед», утверджуючи унікальність і неповторність українського буття.
Основна ідея громадянської освіти як гуманітарної технології полягає в тому, що громадянин у сучасних демократичних суспільствах (а також у протодемократичних), тобто особистість як носій системи громадянських прав і обов’язків, є недостатнім, тому його потрібно «активізувати», тобто з «поганого» громадянина зробити «хорошого» (Good Citizens); внаслідок цього суспільство й держава зможуть вважатися «хорошими».  
Щоб демократія «працювала», вона повинна бути в серці й помислах громадян. Їй потрібна політична культура, яка її підтримує [27]. 
Розвиток громадянських компетентностей, як і загалом компетентностей для життя в демократичному суспільстві, – чи не найголовніше завдання середньої загальноосвітньої школи. Відтак робота із вдосконалення системи їх формування та оцінки повинна бути одним із пріоритетних в умовах реформування школи й оновлення змісту освіти, адже, як наголосив Генеральний секретар Ради Європи Т. Ягланд у своїй доповіді «Стан демократії, прав людини та верховенства права: головні виклики в Європі (2016), «недостатні інвестиції в розвиток демократичної культури та освіти – один із найбільших викликів демократії» [20].
Громадянська освіта як освітній напрям має глибоку історію і тісний зв’язок із демократичною теорією і практикою освіти. У процесі вивчення української літератури в школі розвиток соціальної та громадянської компетентностей може відбуватися через навчання на трьох  рівнях: засвоєння знань про громадянську відповідальність («навчання про»), для розвитку розуміння і ставлення до громадянської відповідальності («навчання для розвитку розуміння та ставлень»), а також через здобуття практичного досвіду громадянської відповідальності («навчання через досвід»).
Навчання про:  
– українську літературу як свідчення високої духовної та цивілізаційної розвиненості українського народу, невіддільну складову його національної культури, потужний заряд духовної енергії;
– загальнолюдські й національні цінності, що базуються на засадах гуманізму й демократії та передаються від покоління до покоління;
людину як найбільшу цінність цивілізованого суспільства;
 – зміст та специфіку художніх творів, що сприяє розумінню літератури як потужного чинника світосприйняття та самоідентифікації в контексті індивідуального національного самоусвідомлення, самозбереження й самоствердження.
Навчання для розвитку розуміння і особистого ставлення:
– відчуття себе членом спільноти;
– усвідомлення важливості активної громадянської позиції;
– готовності брати на себе відповідальність;
– толерантності й поваги до здобутків різних народів, людей різних рас, культур і національностей, до різних поглядів, ідей, вірувань та утвердження права кожного на власну думку;
– емпатії, здатності співчувати, довіряти й викликати довіру;              
          – поцінування людської гідності; поваги до закону та правових норм;
          – переосмислення сучасного досвіду на основі загальнолюдських цінностей;  
          – розуміння принципів і механізмів функціонування громади й суспільства, а також важливість національної ініціативи; 
         – відчуття свободи у висловлюваннях, мисленні й творчості;
         – самовизначення молодої людини, вироблення в неї активної життєвої позиції на основі гуманістичних цінностей та ідеалів, прагнення до самостійного пошуку, духовного самовдосконалення.
Навчання через практичний досвід:
– наведення прикладів із художніх творів, де герої проявляють активну громадянську позицію, висловлення ставлення до порушених проблем та використання досвіду читацької діяльності для розв’язання життєвих проблем (особистих / громадських / соціальних тощо);
– діалогічної взаємодії з текстом: уміти сприймати, аналізувати й інтерпретувати художній твір;
– спілкування, а саме: уміння аргументовано і грамотно висловлювати власну думку щодо суспільно-політичних питань;
– твердо, але толерантно відстоювати свої погляди в дискусії; уникати дискримінації інших у процесі спілкування;
– взаємодії з ровесниками та ровесницями: працювати в парі, групі, виконувати доручену роль;
– ухвалювати спільне рішення;
– роботи з різними видами інформації, зокрема й електронними, здійснення пошуково-дослідницької діяльності (знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, систематизувати, зіставляти різноманітні факти та відомості); критичного оцінювання текстів соціально-політичного змісту; розрізнення маніпулятивних технологій і протистояння їм.
Електронний варіант посібника Ради Європи «Компас» − сучасний інструментарій адаптації  для уроків української літератури. Свого часу він став довідковим арсеналом для багатьох молодих людей, залучених до молодіжної роботи та неформальної освіти на засадах цінностей. На сьогодні він доступний більш ніж 30 мовами. У деяких країнах став частиною ресурсів для навчання прав людини у школах, але все ж в деяких інших його використання є неможливим. Пригоди «Компасу» Європою часто відображають реальність протиставлення освіти у сфері прав людини: підтриманий тут і поборений там, похвалений одними та зневажений іншими.
Для багатьох випадкових практикуючих фахівців-освітян у сфері прав людини «Компас» є синонімом із освоєння соціальної та громадянської компетентностей. Щоправда, він лише вказує шляхи та пропонує практичні вправи щодо застосування освіти у сфері прав людини й залишає учителю та учню вибір шляху і способу навчання.
Основні цінності, бо він є таким:
‒ достатнім: користувачі знаходять все, що потрібно, щоб запровадити та дослідити освіту в області прав людини та молоді;
‒ готовим до використаннязапропоновані вправи не вимагають додаткових ресурсів або тривалої підготовки;
‒ актуальним для молоді: діяльність і питання в області прав людини легко поєднується із проблемами і точками зору підлітків і молоді;
‒ практичним та емпіричним: усі вправи включають пропозиції стосовно роботи та залучають учасників у більше ніж просто когнітивні процеси;
‒ придатним для формальної та неформальної освіти: практично всі вправи можуть бути впроваджені у шкільному середовищі та в класах, проте може виникнути необхідність у деяких адаптаціях, особливо відносно тривалості, навіть якщо вони були розроблені для неформальних освітніх установ;
‒ адаптивним: усі вправи можна адаптувати до контексту, групи і суспільства, в якому вони «проводяться». Пропозиції щодо варіацій допомагають фасилітатору створювати свої власні пристосування;
‒ відправною точкою: зацікавлені можуть знайти багато пропозицій і ресурсів для більш глибокого занурення у конкретні питання або дізнатися більше про права людини;
загальним і цілісним: «Компас» може бути використаний для будь-яких питань щодо прав людини і для всіх запропонованих рівнів знань учнів. Він заснований на всеосяжному і цілісному підході до навчання, який об'єднує цінності, відносини, навички та знання [4]. «Компас» написаний для всіх, хто зацікавлений у  правах людини, хто хоче брати участь в освіті у сфері прав людини. Для якісного розкриття досліджуваної теми його методичним наповненням скористалися й ми.
Нами розроблено класифікацію, пов’язану не лише з громадянською відповідальністю, а й і опрацьовано ілюстративний матеріал для їх антидискримінаційної усвідомленості в творах художньої літератури.
 Восьмикласники мають неабиякий досвід опрацювання матеріалу з української літератури, який допомагає реалізувати наскрізну лінію «Громадянська відповідальність». Рік тому вони  опрацьовували багатий програмовий матеріал для набуття соціальної і громадянської компетентностей на уроках рідної літератури, такі, як-от: «Захар Беркут» І. Франка, «За сестрою» А. Чайковського, «Климко» Г. Тютюнника, «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха, «Мишка» Б. Лепкого, «Неймовірні пригоди Івана Сили» О. Гавроша, «Гер переможений» Л. Пономаренко. Із цих творів прикладами громадянської відповідальності є такі: готовність трудитися для розвитку держави, патріотична самосвідомість, мужність: «Раптом тухольці побачили людину на коні, що спускалася з гір. Це була Мирослава. Дівчина сказала, що Максим не загинув, він у полоні, а  вона просить Захара бути їй за батька, бо відмовляється від свого рідного, який став зрадником. Мирослава передає пораду Максима, як знищити монголів: треба покинути село в долині, піднятися в гори, а коли вороги прийдуть, відрізати їм вихід» у творі «Захар Беркут» Івана Франка [23]. Патріотична самосвідомість, дисциплінованість, повага до своїх традицій, почуття дбайливого господаря своєї землі простежується у творі «За сестрою» А. Чайковського«Спасівчани жили тут, наче в якій фортеці. Були вони козацького роду, то й розуміли вагу небезпеки й були настільки обережні, що на кожну ніч ставили чергою вартових при обох воротах, щоб їх ворог не напав зненацька.
До того вони ще умовились із сусідніми селами, щоб у кожному були на поготівлі бочки із смолою, які на випадок татарського набігу треба запалити й так остерегти інших перед небезпекою. Такий лад завів у селі старий досвідчений козак, що прийшов сюди з першими поселенцями. Та хоча старий Охрім уже давно лежав у сирій землі, то спасівчани й дальше придержувались тих звичаїв
Та якось спасівчанам до тої хвилини жилось безпечно. Чи Спасівка не лежала на татарському шляху, чи з якої іншої причини, досить, що до тепер ніщо її не тривожило. Спасівчани жили безпечно, орали землю, годували худобу й кохали пасіки, славні на цілу Задніпрянщину, та позаводили гарні сади» [26, с. 1].
Різні види дискримінації надибуємо в таких творах: пряма (етнічна), порівняймо: «Там бушували загони монголів, рабуючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати» у творі «Захар Беркут» І. Франка [23, с. 23]; пряма (соціальне становище), цитуємо: «Господиня ходить тепер, як паня. Які у неї сорочки, які кружева – пфу! Пахучим милом вимивається. Перше побачила великі черевики на деревляних підошвах, а там обшарпана спідниця, а вище полатана сорочка, а ще вище обличчя, худе, худе, лиш шкура та кості, лиш ці червоні, заплакані очі.» у творі «Мишка» Б. Лепкого [9] та інших (детальніше див. ДОДАТОК Б–1).
         Нами опрацьовано й підібрано вправи для кожного вищезгаданого твору (детальніше див. ДОДАТОК В–1), а також адаптовано вправу «Узи співпраці» (детальніше див. ДОДАТОК Г–1).
Проблематика «Білий кінь Шептало»  — людина в суспільстві; — свобода і неволя; —  особистість і натовп; — дійсність і мрія.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/biliy-kin-sheptalo-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Коментарі

Популярні публікації